• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Методичні напрямки роботи
• Методичні консультації

Методичний консультпункт

Вікові особливості розвитку дітей 2-3 років

СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНИЙ РОЗВИТОК:
Грає самостійно, проявляє фантазію. Любить подобатися іншим; наслідує однолітків. Грає в прості групові ігри.
ЗАГАЛЬНА МОТОРИКА, МОТОРИКА РУК:
Вчиться бігати, ходити на носках, зберігати рівновагу на одній нозі. Сидить на присядки, зпригуе з нижньої сходинки. Відкриває ящика і перевертає його вміст. Грає з піском і глиною. Відкриває кришки, використовує ножиці. Красить пальцем.
ЗОРОВО-МОТОРНА КООРДИНАЦІЯ:
Може крутити пальцем диск телефону, малює дефіси, відтворює прості форми. Ріже ножицями.
СПРИЙНЯТТЯ І ПРЕДМЕТНО-ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ:
Розглядає картинки. Розбирає і складає піраміду без урахування величини кілець. Виділяє парну картинку за зразком.
ПСИХОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК:
Слухає прості оповідання. Розуміє значення деяких абстрактних слів (великий-маленький, мокрий-сухий тощо.) Задає питання "Що це?". Починає розуміти точку зору іншої особи. Відповідає "ні" на абсурдні запитання. Розвивається початкове уявлення про кількість (більше-менше, повний-порожній).
РОЗУМІННЯ МОВИ:
Відбувається швидке збільшення словникового запасу. Розуміє складноопідрядні пропозиції типу: "Коли ми прийдемо додому, я буду ...". Розуміє питання типу: "Що в тебе в руках?". Слухає пояснення "як" та "чому". Виконує двоступеневу інструкцію типу: "Спочатку вимиємо руки, а потім будемо обідати.

Вікові особливості розвитку дітей 3-4 років

СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНИЙ РОЗВИТОК:
Любить давати іграшки і брати їх у інших. Любить спілкуватися з дітьми та дорослими. Розвиваються навички спільної гри. Любить допомагати дорослим.
ЗАГАЛЬНА МОТОРИКА, МОТОРИКА РУК:
Кидає м'яч через голову. Хапає м'яч, що котиться, спускається вниз по сходах, використовуючи почергово ту чи іншу ногу. Стрибає на одній нозі. Стоїть на одній нозі протягом 10 хв. Зберігає рівновагу при гойданні на гойдалці. Тримає олівець пальцями. Збирає і будує з 9 кубиків.
ЗОРОВО-РУХОВА КООРДИНАЦІЯ:
Обводить по контуру, копіює хрест, відтворює форми, в тому числі форму шестиграника.
СПРИЙНЯТТЯ І ПРЕДМЕТНО-ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ:
Розбирає і складає шестискладову мотрійку. Опускає фігурки в прорізі шляхом цілеспрямованих проб. Конструює з кубиків по наслідуванню. Складає розрізаний малюнок з 2-3 частин шляхом проб.
МОВНИЙ РОЗВИТОК:
Інтенсивний розвиток мовлення. Визначає колір, форму, фактуру, смак, використовуючи слова-визначення. Знає призначення основних предметів. Розуміє ступені порівнянь (самий близький, найбільший). Визначає стать людей по ролі в родині (він - тато, вона - мама). Розуміє час, використовує минулий і теперішній час. Рахує до п'яти.
РОЗУМІННЯ МОВИ:
Розуміє назви кольорів: "Дай червоний м'яч". Слухає довгі казки та оповідання. Виконує двоскладову інструкцію ("Дай мені червоний кубик і блакитну кулю").

Вікові особливості розвитку дітей 4-5 років

СПРИЙНЯТТЯ І ПРЕДМЕТНО-ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ:
Розбирає і складає трьоскладову і четирьохскладову мотрійку шляхом примірювання або зорового співвідношення. Збирає пірамідку з урахуванням величини кілець шляхом зорового співвідношення. Складає разрізаний малюнок з 2 і 3 частин шляхом зорового співвідношення.
ПАМ'ЯТЬ:
Виконує доручення у вигляді 2-3 послідовних дій; на прохання дорослого запам'ятовує до 5 слів.
УВАГА:
Займається цікавою діяльністю протягом 15-20 хвилин.
МОВА:
Використовує узагальнюючі слова; називає тварин та їх дитинчат, професії людей, частини предметів. Переповідає знайомі казки за допомогою дорослих, читає напам'ять короткі вірші.
МАТЕМАТИКА:
Використовує в мові слова багато і один, називає коло, трикутник, квадрат, кулю, куб. Вміє бачити геометричні фігури в навколишніх предметах. Правильно називає пори року, частини доби. Розрізняє праву і ліву руку.
РУХОВИЙ РОЗВИТОК, МОТОРИКА РУК, ГРАФІЧНІ НАВИЧКИ:
Малює прямі горизонтальні та вертикальні лінії, розмальовують прості форми. Копіює заголовні друковані літери. Малює простий будинок (квадрат і дах), людину (2-3 частини тіла). Папір складає більш ніж 1 раз. Нанизує бусини середньої величини на товсту леску або дріт. Визначає предмети у мішку на дотик. Стрибає на одній нозі, по черзі на одній і іншій нозі, ходить по деревині. Підкидає вгору м'яч і ловить його двома руками. Ліпить із пластиліну, шнурує черевики.

Вікові особливості розвитку дітей 5-6 років

ЗАГАЛЬНА МОТОРИКА:
Добре стрибає, бігає, стрибає через мотузку, стрибає по черзі на одній і іншій нозі, бігає на носках. Катається на двоколісному велосипеді, на ковзанах.
ЗОРОВО-РУХОВА КООРДИНАЦІЯ:
Акуратно вирізає картинки. Пише літери й числа. Доповнює відсутні деталі до малюнку. Б'є молотком по цвяхах. Відтворює геометричні фігури за зразком. Обводить малюнки по контуру, заштриховує фігури.
МОВНИЙ РОЗВИТОК:
Використовує в мові синоніми, антоніми; слова, що позначають матеріали, з яких зроблені предмети (паперовий, дерев'яний і т. д.). До 6 років знає і вміє писати друковані літери алфавіту. Визначає кількість складів у словах, кількість звуків у словах, визначає місце звука у слові (початок, середина, кінець слова). Визначає наголос у складах, голосні. Розуміє значення слів звук, склад, слово. Розрізняє голосні і приголосні звуки (букви), тверді і м'які приголосні. Виразно розповідає вірші, переказує невеликі розповіді.
МАТЕМАТИЧНІ УЯВЛЕННЯ:
Пише цифри від 0 до 10, співвідносить цифру з кількістю предметів. Вміє з нерівності робити рівність. Вміє писати і користуватися математичними знаками. Вміє розкладати предмети (10 предметів) від самого великого до самого маленького і навпаки. Вміє малювати в зошиті в клітинку геометричні фігури. Виділяє в предметах деталі, схожі на ці фігури. Орієнтується на аркуші паперу.
Називає дні тижня, послідовність частин доби, часів року. Дає їм опис.
ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК:
Особливості пам'яті: Покажіть дитині по черзі 10 малюнків. Час демонстрації кожного малюнка 1-2 сек. У нормі дитина запам'ятовує 5-6 предметів з 10. Прочитайте дитині 10 слів: стіл, зошит, годинник, кінь, яблуко, собака, вікно, диван, олівець, ложка. Попросіть його повторити слова. Дитина повинна згадати не менше 4-5 слів. Називає своє ім'я, прізвище, адресу, імена батьків та їх професії.

Вікові особливості розвитку дітей 6-7 років Готовність до школи

Вікові особливості розвитку дітей 6-7 років Готовність до школи

МАТЕМАТИЧНІ УЯВЛЕННЯ:

Визначає час по годинах. Називає кольори веселки. Називає дні тижня, частини доби, пори року, місяці. Вміє писати числа від 0 до 10, вирішує приклади.

ПАМ'ЯТЬ:

Попросіть дитини запам'ятати ряд цифр на слух (наприклад, 5 8 3 9 1 2 2 0). Нормою для дітей 6-7 років вважається повторення 5-6 цифр. Запам'ятовування 10 слів (наприклад: рік, слон, м'яч, мило, сіль, шум, рука, стать, весна, син). Дитина прослуховує цей ряд слів і повторює те, що він запам'ятав. Після одного пред'явлення дитина 6-7 років повинен згадати не менше 5 слів з 10, після 3-4 прочитань називає 9-10 слів, через 1 годину забуває не більше 2 слів.

МИСЛЕННЯ:

Вміє класифікувати предмети, називати подібності та розбіжності між предметами та явищами.

МОВНИЙ РОЗВИТОК:

Самостійно читає текст і передає його зміст. Вміє записувати прості слова.

УЯВЛЕННЯ ПРО НАВКОЛИШНІЙ СВІТ:

Добре, якщо дитина має уявлення про природу - про диких і домашніх тварин, хижих та травоїдних, про зимуючих і перелітних птахів; про трави, чагарники і дерева, про садові і польові квіти, про плоди рослин; про явища природи. Також необхідний запас географічних знань - про міста і країни, річки, моря і озера, про планети. Дитина повинна бути ознайомлена з професіями людей, видами спорту.

Іноді батьки думають, що якщо дитина перед школою вміє читати, писати і рахувати, то успіх йому забезпечений. Однак не менш важливо, щоб у нього були розвинені такі пізнавальні процеси, як увага, пам'ять, мислення, уява, дрібна моторика.

Психологічна готовність до школи включає в себе наступні компоненти:

Особистісна готовність - включає формування у дитини готовності до прийняття нової соціальної позиції - положення школяра, що має коло прав та обов'язків. Ця особистісна готовність виражається у відношенні дитини до школи, до навчальної діяльності, вчителів, самого себе. Готовою до шкільного навчання є дитина, яку школа приваблює не зовнішньою стороною, а можливістю отримувати нові знання. Особистісна готовність також припускає певний рівень розвитку емоційної сфери. До початку шкільного навчання у дитини повинна бути досягнута порівняно хороша емоційна стійкість, на тлі якої можливий розвиток і протікання навчальної діяльності.

Інтелектуальна готовність - припускає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Повинно бути розвинене аналітичне мислення (вміння виділити основні ознаки, подібності та розбіжності предметів, здатність відтворити зразок), довільна пам'ять, володіння розмовною промовою, розвиток тонкої моторики руки і зорово-рухова координація.

Соціально-психологічна готовність - цей компонент готовності включає в себе формування тих якостей, які дозволяють спілкуватися з іншими дітьми, учителем. Дитина повинна вміти ввійти в дитяче суспільство, діяти спільно з іншими, вміти підкорятися інтересам і звичаям дитячої групи.

Методичні рекомендації Екологічне виховання дошкільників: створення еколого - дослідницького центру в ДНЗ

Природа своєю різноманітністю змалечкупривертає увагу дітей, збагачує їх, стає джереломрадісних відкриттів і переживань.

Екологічне виховання покликане значно посилити пізнавальні можливості дітей завдяки формуванню у них допитливості та стійкого інтересу до навколишнього світу.Природа повинна відкритися перед дитиною як жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, як відповідна школа, в якій успішно можна оволодіти елементарними правилами поведінки, уміннями та навичками розумного використання природи, примноження та охорони її багатства.

Природа - могутнє джерело пізнання, яке через спілкування відкриває дитині свої таємниці і робить її більш чутливішою та добрішою до навколишнього світу. Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження , та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці. Дошкільний вік - найважливіший етап у становленні екологічного світогляду дитини, що передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природнім довкіллям.

Щоднядитина одержує нові знання про природу. Щоб опрацювати отриману інформацію, їй необхідно володіти певними вміннями та пізнавальними навичками. Тому сьогодні одним з актуальних завдань, що стоять перед педагогами, є вдоскона­лення роботи зпізнавального розвиткудошкільниківпро явища природи.

Уже з середнього дошкільного віку помітно підвищуються можливості пізнавальної діяльності, зростає пізнавальна активність дітей, яка може бути реалі­зована через пошуково-дослідницьку діяльність. Адже саме цей вид діяльності вдало поєднує чутливість і діяльність, які є основою розумового розвитку дошкільника.

У ході еколого-дослідницької та пошукової діяльності вихователь спільно з дітьми може досліджувати природнє явище або об'єкт, змінювати умови їх іс­нування, ситуації та засоби дослідження. Для дітей стає доступним те, що в об'єктивно існуючій природі не піддається спостереженню.

З огляду на це можна виділити основну пізнавальну функціюекологічної пошуково-дослідницької діяльності - виявлення і демонстраціязв'язків у живій та неживій природі, доступних для органів чуття дитини. Адже пошуково-дослідницькадіяльність передбачає розв'язання дошкільниками ситуацій за допомогою проведення дослідів, під час яких діти задіюють свій чуттєвий досвід, самостійно аналізують результати, роблять умовиводи, пізнають сутність того чи іншогоприроднього явища.

Крім цього, екологічна пошуково-дослідницька діяльність сприяє удоско­наленню пам'яті дітей, активізації їхніх розумових процесів, стимулює розвиток у них мовленнєвих навичок. А отже, у дітей накопичується досвід розумових дій та операцій, тобто формуються розумові уміння.

Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення еколого-розвивального середовища, яке сприяє вихованню в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність і неповторність компонентів природи, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

Екологічна культура – це культура всіх видів діяльності, так чи інакше пов’язана з пізнанням, освоєнням чи перетворенням природи.

Екологічна освіта вже стала невід'ємною частиною дошкільної педагогіки. Саме тому у педагогів виникає безліч питань про те, як створити ефективну систему екологічної освіти в дитячому дошкільному закладі, засновану на сучасному інноваційному підході та зробити так, щоб ідеї екологічної освіти реалізовувалися через різні види діяльності дитини: експериментування, спостереження, працю, гру, музичну, образотворчу, фізичну діяльності.

Мета створення еколого-дослідницького центру в ДНЗ:

-знайомство дошкільнят з об’єктами живої і неживої природи;

- навчатння встановлювати взаємозв’язки в природі;

- проведення природоохоронні заходів;

-формування основ екологічної свідомості.

В груповій кімнаті рекомендується обладнати еколого-дослідницький центр, котрий складається із міні-лабораторії, центру води та піску, куточкаексперименту­вання. У центрі діти можуть більше дізнатися про влас­тивості об'єктів природи. Еколого-дослідницький центр сприятиме розвитку в дітей пізнавальних якостей, підвищення інтересу до дослідницької діяльності та формуванню основ наукового світогляду. В лабораторії повинні бути створені всі умови для проведення дослідів, спостережень за об’єктами живої та неживої природи та має бути все необхідне обладнання для проведення дослідів та експериментальної діяльності: лупи, мікроскопи, пробірки, тобто всі безпечні матеріали, за допомогою яких діти шляхом проведення дослідницької діяльності пізнають таємниці живої та неживої природи. Лабораторія - новий елемент розвиваючого предметного середовища. Вона створюється для розвитку у дітей пізнавального інтересу, інтересу до дослідницької діяльності та сприяє формуванню наукового світогляду. У той же час лабораторія - це база для специфічної ігрової діяльності дитини (робота в лабораторії припускає перетворення дітей на «учених», які проводять досліди, експерименти, спостереження). Виділення під лабораторію невеликого окремого приміщення дозволяє дитині проводити різноманітну дослідницьку діяльність, у тому числі і самостійну. Умови в приміщенні групи ускладнюють такий вид дитячої діяльності в силу поставлених педагогом обмежень: не можна проливати воду, розсипати пісок, глину на столі, на підлозі тощо.

Оформлення лабораторії не вимагає великих додаткових витрат. Як устаткування, матеріалів для проведення дослідів використовуються вторинні матеріали. Виділення окремого приміщення для лабораторії сприяє підвищенню інтересу дітей до дослідницької роботи. Дошкільнята з величезним нетерпінням чекають занять в лабораторії, куточку експериментування.

Експеримент-один з основних методів наукового дослідження - вивчення, дослідженняприродніх явищ і процесіву природі,шляхом їх відтворення, моделювання в штучних або природних умовах.

Дослід- відтворення якого-небудь явища або спостереження за новим природнімявищем у певних умовах з метою вивчення, дослідженняособливостей.

Технології дитячого експериментування вихователі повинні використо­вувати у всіх видах дитячої діяльності. Основою роботи є заняття комплексного типу, на яких велику увагу слід надавати розв'язанню проблемних завдань як-от: «Як ви вважаєте, чому...», «Як довести що...», «Що вийде, якщо» тощо. Це дає дітям можливість краще зрозу­міти причинно-наслідкові зв'язки у довкіллі.

Орієнтовна тематика дослідницько – експериментальних проектів:

- властивості води, повітря, вогню, піску, землі, каміння;

- комахи в природі;

- умови для життя рослин;

- тварини дитячого садка;

-акваріум і його підводний світ;

- птахи нашого краю, зимуючі птахи;

- наші зелені друзі;

- аптека на підвіконні; город на вікні;

- еко-світ дитячого садка.

Рекомендації щодо організації дослідів в еколого-дослідницькому центрі із дошкільниками

Зосередження уваги педагогів і батьків на поєднанні різних способів подачі дітям знань про природу, формуванні у них практичних умінь і навичок взаємодії з нею, вихованні бережливого ставлення до природного довкілля в організованій і самостійній діяльності сприяє розвитку пізнавальної активності та екологічної культури дошкільника. Дієвим засобом такого освітнього впливу є дитяча пошуково-дослідницька діяльність. Природознавчі досліди є одночасно продуктом і процесом діяльності. Як продукт вони являють собою організований обсяг знань про фізичний і природний світ, а як процес — спостереження та експериментування. Дуже важливо, щоб діти брали участь у процесі дослідження природи, оскільки ті вміння, які вони розвинуть у собі, будуть переноситися в процес освоєння інших сфер життєдіяльності й стануть в нагоді впродовж усього життя. До цих вмінь належать, зокрема, уміння спостерігати, порівнювати, класифікувати, описувати, передбачати, вимірювати.

Етапи еколого-дослідницької діяльності дошкільників:

Перший етап — підготовка до пошукової діяльності веколого-дослідницькому центрі. Він має бути спрямований на виявлення знань дітей про певні об\'єкти та природні явища, створення атмосфери зацікавленості. Цьому сприятимуть доречно поставлені у вступній бесіді запитання, цікава розповідь дорослого.

Другий етап — початок досліду. Він розпочинається із висування припущень. Маючи необхідні знання, діти можуть самі висувати припущення у вигляді певних висловлювань. Правильність чи направильність припущення слід потім підтвердити або спростувати дослідом. Після цього дослід має обговорюватися. Всі умови в перебігові обговорення повинні бути однакові, окрім якоїсь одної. Це необхідно для того, щоб забезпечити чистоту експерименту.

Третій етап — проведення досліду, перевірка припущення та подальший обмін думками. Результатидослідів порівнюються. Вихователь має логічно правильно продумати свої дії та участь дітей у логічній послідовності, визначивши послідовність виконання досліду, способи поетапної фіксації результатів, основні й допоміжні засоби, матеріали.

Четвертий етап — заключний, на якому відбувається обговорення результатів досліду. Тут робляться певні висновки, якими початкові припущення підтверджуються або спростовуються. Слід пам'ятати, що нові знання як результат самостійного «відкриття» дітей, мають базуватись на знаннях, попередньо нею засвоєних. Планування дослідницької роботи повинно повністю підпорядковуватись єдиній меті — обґрунтованому переходу абстрактних теоретичних уявлень через унаочнення на рівень узагальнених, систематизованих, обґрунтованих знань. Залежно від обсягу та складності організації і проведення дослід може бути як цілим заняттям на ознайомлення з природою, так і його компонентом. Нескладні досліди можуть проводитися також під час екскурсій у природу, прогулянок, цільових прогулянок, праці в природі як продовження спостереження із раніше проведеного в еколого-дослідницькому центрі, так і з метою закріплення, узагальнення і систематизації знань дітей дошкільного вікупро природні явища світу.

Організація занять у дошкільному закладі

Особливості організації занять у дошкільному закладі

Оскільки заняття залишаються важливою складовою організованого навчання дошкільників, вважаємо за необхідне рекомендува­ти педагогам дошкільних навчальних закладів дотримуватися розро­блених вітчизняною дошкільною дидактикою і перевірених науко­вими дослідженнями, багаторічною практикою положень, які част­ково прокоментовані й у Державній базовій програмі розвитку дити­ни дошкільного віку «Я у світі».

Навчання у формі занять зазвичай проводиться, починаючи з третього року життя, з поступовим нарощуванням їх кількості та тривалості. Слід зауважити, що індивідуальні і підгрупові ігри-заняття проводять уже на першому і другому роках життя дітей.

Кількість і тривалість занять поступово, з дорослішанням дітей зростають:

Ø для дітей третього року життя — 1—2 заняття на день 10- 15хв.;

Ø для дітей четвертого і п'ятого року життя — 1—2 заняття на день відповідно по 15 — 20 і 20-25 хв.;

Ø у старшому дошкільному віці — 2 — 3 заняття впродовж 1 — 1,5 годин щодня, тобто і 25 — 30 хв. кожне;

Ø для шестирічок — тривалість заняття збільшується до 35 хв.

При цьому тривалість поточно заняття може бути дещо збільшена чизменшена вихователем — залежно від коливань інтересу, бажань дітейскладності завдань тощо. Розпочата на занятті навчально-пізнавальна діяльність дітей може мати продовження у повсякденному бутті, розгортатисядалі у серії бесід, розмов з малюками, організованих і самостійних ігор, спостережень та в інших формах роботи.

Найбільш сприятливий час для, залучення малюків до організованих занять, з огляду на закономірності у зміні працездатності, активності дитячого організму, на особливості перебігу уваги, процесів пам'яті й мислення дітей тощо, — це період від 9-ї до 11-ї години ранку. З урахуванням конкретної ситуації окремі заняття можна переносити на другу половину дня або одразу планувати їх на цей період (скажімо одне з 2 — 3-х планових занять у старшій групі, щоб не перевантажувати ранкові години й не затримувати вихід дітей на дену прогулянку).

Аби надати організованій навчально-пізнавальній діяльності планового характеру та узгодити її із загальним розпорядком дня, варто розробити для різних вікових груп орієнтовний тижневий розподіл занять — перелік занять з різних змістових напрямів дошкільної освіти.

Орієнтовний тижневий розподіл занять

Ми навмисне уникаємо визначення «розклад занять», щоб ототожнювати організоване навчання дошкільників із регламентованим поурочним шкільним навчанням. На відміну від сталого і, в цілому, непорушного розкладу уроків у школі, розпорядок занять у дошкільному закладі має бути мобільним, динамічним, гнучким, таким, який можна оперативно змінити, відкоригувати безпосередньо у ході освітнього процесу, якщо того потребуватимуть конкретні об­ставини, непередбачені педагогом наперед під час укладання кален­дарного плану.

Наприклад, можлива така ситуація: діти захопилися творчим розпо­віданням, і вихователь не став переривати цей «політ фантазії», до­зволив малюкам повніше реалізувати їхню мовленнєву активність, а відтак затримався із закінченням мовленнєвого заняття. Тож абсо­лютно виправданим буде перенести наступне заняття, скажімо, з малювання на другу половину дня чи й на наступний день, зважаю­чи на пріоритети намічених освітніх завдань, інші заплановані фор­ми роботи, аби не порушувати цілісність системи освітніх впливів.

Вихователю варто керуватися принципом: «План — не догма, а керівництво до дії». Тому не слід боятися відійти від нього, вдати­ся до педагогічного експромту заради повнішого задоволення ін­тересів, потреб вихованців і забезпечення повноцінного проживан­ня ними сьогодення, насиченого яскравими враженнями та різно­манітною діяльністю. Однак, і зловживати змінами також не слід, щоб не перетворити освітній процес на хаос. Слід пам'ятати: будь-яка ситуативна зміна освітнього процесу педагогом потребує його високої майстерності, і варіанти таких змін мають бути підготовле­ні заздалегідь. Тоді вони матимуть розвивальний, виховний і на­вчальний ефект.

З огляду на це можна зробити висновок: під час укладання роз­порядку занять і розроблення календарних планів необхідно перед­бачати можливі «накладки» у часі, в інтересах та уподобаннях дітей і продумувати певні шляхи оперативного виходу з таких прогнозова­них ситуацій.

Орієнтовний тижневий розподіл занять може носити тимчасо­вий характер, оскільки педагоги можуть апробовувати його і періо­дично вносити необхідні корективи, зміни до нього. Вважаємо за до­цільне під час укладання орієнтовного розподілу занять на тиждень, як і раніше, дотримуватися вироблених дошкільною дидактикою правил, як-от:

Ø не планувати на початку і в кінці тижня занять, що потре­бують значних інтелектуальних зусиль і пов'язані з відчут­ними навантаженнями на дитячу увагу, пам'ять, мислення;

Ø не планувати на понеділок та п'ятницю максимально мож­ливу кількість занять на день;

Ø плануючи послідовність занять протягом дня, враховува­ти раціональне чергування фізичних і психічних, ста­тичних і динамічних навантажень, різних видів діяль­ності тощо.

Класифікація занять

Сьогодні зорієнтуватися у розмаїтті видів занять з дошкільни­ками — завдання не з простих, тому що методичні посібники, пу­блікації у фаховій періодичній пресі іноді містять різні трактування розподілу занять на типи, види, при цьому, на жаль, не даючи ґрун­товних роз'яснень щодо критеріїв пропонованих класифікацій і чіт­ких характеристик типів і видів занять, що згадуються у них. Ось чому при з'ясуванні питання про класифікацію занять у дошкільному закладі радимо спиратися на здобутки класичної вітчизняної педагогіки та розробки сучасних науковців. Зокрема, стануть у пригоді фахові поради знаних теоретиків дошкільної освіти Наталії Гавриш, Катерини Крутій, Тамари Поніманської, Світлани Якименко та ін.

Педагог має добре орієнтуватися у видах занять, у критеріях покладених в основу їх розподілу, щоб з максимальною доцільністю використовувати той вид заняття, який у повній мірі відповідав би поставленій меті, оптимально підбирати необхідні методи, прийоми засоби її реалізації.

Отже, нагадаємо основні види занять.

1. За змістовими напрямами освітньої роботи.

Найважливіший критерій розподілу занять — спрямованість їхнього змісту. Раніше заняття розподіляли за розділами програми. Традиційно це булизаняття:

Ø з мовленнєвого розвитку;

Ø ознайомлення з елементами грамоти;

Ø ознайомлення з навколишнім світом та природою;

Ø формування елементарних математичних уявлень;

Ø образотворчої діяльності (малювання, ліплення, аплікація, конструювання);

Ø фізичної культури;

Ø музичного виховання тощо.

На такий розподіл занять можна спиратися і сьогодні, оскільки він співзвучний з тими складовими змісту освітньої роботи, які закладено Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, Базовою програмою, хоча і не означені у цих документах окремими структурними розділами. Враховуючи специфіку структурування змісту Базової програми, доречнішою була б така класифікація видів занять, у якій відбивалися б певні лінії розвитку. Наприклад, заняття з:

Ø фізичного розвитку (тобто фізична культура, валеологічнеї виховання);

Øпізнавального розвитку (ознайомлення з навколишнім сві­том, природою, формування елементарних математичних уявлень);

Ø мовленнєвого розвитку, зокрема з навчання елементів гра­моти;

Ø художньо-естетичного розвитку (образотворча та музична діяльність) тощо.

Можливі й інші варіанти умовних назв занять.

У сучасній науково-методичній літературі розподіл занять на види зпозиції спрямованості змісту трактується більш широко. Так доктор педагогічних наук Наталія Гавриш у своїй роботі «Сучасне заняття в дошкільному закладі» пропонує за цією ознакою розрізня­ти заняття як:

Ø односпрямовані або предметні — з однієї галузі знань в ме­жах певного виду діяльності;

Ø різноспрямовані або міжпредметні — які поєднують у собі різні галузі знань і види діяльності.

У переважній більшості предметні (односпрямовані) заняття носять навчально-пізнавальний характер і дають змогу системно й послідовно формувати знання, уміння і навички з окремих сфер пізнання, у певних специфічних видах діяльності, які потім ляжуть в основу самостійної дитячої діяльності та життєвої компетентності, багато в чому визначаючи їхній зміст і рівень.

А от міжпредметні (різноспрямовані) заняття носять інтегрова­ний або комплексний характер. Інтегроване заняття спрямоване на розкриття цілісності певної теми засобами різних видів діяльності, що і забезпечує взаємопроникнення елементів одного виду діяльнос­ті в інший та їх взаємозбагачення. Комплексне заняття спрямоване на всебічне розкриття певної теми засобами різних видів діяльності, що послідовно змінюють одна одну.

2. За дидактичними цілями.

За дидактичними цілями розрізняють такі види занять:

Ø на повідомлення нової інформації, формування нових знань і умінь;

Ø на закріплення знань і раніше отриманих умінь, систематиза­цію накопиченого досвіду;

Ø змішані — заняття, що поєднують повідомлення нових знань, формування нових умінь із повторенням, закріпленням, системати­зацією і застосуванням набутих знань, умінь, навичок. Тут ідеться про комплексну реалізацію саме дидактичних цілей, зумовлених певним етапом навчання: первинне ознайомлення з програмовим матеріалом чи його поглиблене вивчення; закріплення, розширення, уточнення, систематизація та узагальнення знань, автоматизація на­вичок. Саме такого комплексного підходу до визначення дидактич­них цілей потребують, наприклад, заняття з фізичної культури та му­зичного виховання, на яких планується подача нового та вже знайо­мого дітям програмового матеріалу у співвідношенні приблизно один до трьох, один до чотирьох. Подібна комплексна реалізація дидак­тичних цілей може передбачатися й на інших предметних (односпря-мованих) заняттях. Цей вид занять слід відрізняти від комплексного за змістовою спрямованістю;

Ø підсумково-контрольні заняття, які можна проводити періо­дично в кінці певного часового періоду (кварталу, півріччя, року) або в кінці вивчення з малюками певної теми (при тематичному підході до планування й реалізації програмового змісту). їхня мета — оцінка розвивально-виховного ефекту організованого навчання, визначен­ня проявів компетентності дітей у тих чи тих видах діяльності і сфе­рах пізнання, про які свідчить наявність продемонстрованих дітьми інтересів, ставлень, базових особистісних якостей, знань, умінь, на­вичок.

Останнім часом значення підсумково-контрольних занять дещо нівелюється, недооцінюється. Вони почали втрачати популярність через домінування на них атмосфери перевірки, екзаменування, тес­тових вправ, які заважають дітям максимально самовиявлятися, по­чуватися і діяти природно. Щоб ці заняття досягали своєї дидактич­ної мети, вихователі мають зробити їх цікавими для дітей за змістом і формою. Сучасна дидактика пропонує проводити підсумково-контрольні заняття з опорою на діяльнісний підхід, використовуючи широкий арсенал практичних методів, ігрових прийомів у ситуаціях сюрпризності, пошуку, вибору, експериментування. Їх можна проводити у формі ігор, вікторин, конкурсів, турнірів тощо, які дають змогу дітям продемонструвати свої здобутки в розвитку і навчанні у процесі змістовної зайнятості, партнерської взаємодії й невимупи ного спілкування.

Хочеться застерегти педагогів від перетворення підсумкових занять на шоу, коли форма підбиття підсумків організованого навчання не стільки засвідчує індивідуальні досягнення і дає простір для проявів інтелектуальної, пізнавальної, рухової, мовленнєвої активності дітей, скільки носить показово-розважальний характер та проводиться за складеним заздалегідь сценарієм після серії репетицій.

Заняття різних видів за змістовою спрямованістю та дидактичними цілями можна, у свою чергу, організовувати з різною кількістю вихованців певної групи дошкільного закладу. Отже, спосіб організації дітей є ще одним критерієм для визначення видів занять.

3. За способом організації дітей

За способом організації дітей заняття бувають:

Ø фронтальні (загально-групові), що проводяться одразу з усією групою дітей;

Ø підгрупові (в окремих методичних джерелах їх називають груповими), для яких організують по 8—15 дітей, розділяючи групу на дві підгрупи. Підгрупи слід формувати, орієнтуючись на інтереси, ситуативні бажання, здібності, іншіі суб'єктивні й об'єктивні чинники;

Ø індивідуально-підгрупові (або індивідуально-групові), на яких об'єднують по 4 —8 дітей, чим забезпечують можливість здійснення диференційованого й індивідуального підходів;

Ø індивідуальні, які проводяться і з окремими дітьми, і з маленькими підгрупами по 2 — 4 осіб, якщо ці діти потребують індивідуальної навчально-розвивальної роботи одна­кової чи подібної спрямованості.

За рекомендаціями доктора психологічних наук Віри Кузьменко,індивідуальних занять з різних змістових напрямів потребують:

Ø діти раннього віку;

Ø новачки у групах в період адаптації;

Ø діти після довготривалої відсутності в дитячому садку;

Ø ті, хто відрізняється низькою працездатністю чи уповільненим сприйманням;

Ø мають вади психічного чи фізичного розвитку;

Ø педагогічно занедбані діти.

На нашу думку, з обдарованими дітьми також слід проводити індивідуальні заняття, адже часто їхній потенціал педагоги просто використовують для показових виступів і звітів, а працюють над його розвитком недостатньо.

4. За специфікою поєднання і використання методів, прийомів, засобів навчання

Аналізуючи матеріали з досвіду роботи окремих дошкільних за­кладів і педагогів, наукові публікації останніх десятиліть, можна простежити тенденцію до виокремлення таких видів занять, які не підпадають під наведену вище класифікацію. Їх розробники беруть за основу характеристики того чи того виду діяльності або іншу озна­ку, яка відбиває окремі акценти у застосуванні методів, прийомів засобів розвитку і навчан­ня залежно від змістової та цільової спрямованості занять.

Так, за специфікою поєднання і використання методів, прийомів, засобів навчання можна виділити такі види занять:

Ø комбіновані;

Ø ігрові;

Ø сюжетно-ігрові;

Ø домінантні.

Для проведення ком­бінованого заняття засто­совують певну комбіна­цію наочних, словесних, практичних методів і при­йомів, різних засобів на­вчання — вправ, ігор, предметно-іграшкової, ілюстративної наочності, літературних, музичних творів тощо — залежно від віку вихованців, поставлених дидактич­них, розвивальних, виховних цілей, змістового наповнення конкрет­ного заняття із конкретною групою/підгрупою дітей. Такий харак­тер можуть мати заняття з будь-якої лінії розвитку.

На ігрових заняттях весь комплекс освітніх завдань розв'я­зують за допомогою спеціально підібраних ігор (дидактичних, рухли­вих, елементів ігор-театралізацій, конструксторсько-будівельних то­що) чи ігрових вправ, які можуть бути об'єднані спільною темою чи сюжетною лінією. Послідовність ігор визначається їхнім змістом та певними методичними закономірностями побудови того чи того за­няття з пізнавального, фізичного, мовленнєвого, соціально-мораль­ного розвитку тощо.

А от сюжетно-ігрові (сюжетні) заняття відрізняються від інших насиченістю ігровими ситуаціями, сюрпризними моментами, іміта­ціями та іншими ігровими прийомами подачі, закріплення, узагаль­нення програмового матеріалу. При цьому всі заплановані види роботи з дітьми підпорядковуються єдиному сюжету. В основу сю­жету можуть бути покладені улюблені літературні твори, дитячі кі­но- і мультфільми, реальні й вигадані ситуації дитячого буття. Дуже цікаво проходять такі заняття з фізичного, художньо-естетичного, пізнавального, мовленнєвого розвитку тощо.

Домінантне заняття будують на основі комбінованого або змі­шаного, коли вихователь приділяє більшу увагу якомусь питанню, проблемі, розділу, тобто робить акцент тільки на одному виді діяль­ності з дітьми (цей вид домінує).Інші види діяльності виступають як допоміжні. Домінанта — з італійської, буквально «панівний», тобто домінуюча ідея, головна ознака чого-небудь. На таких заняттях мо­жуть домінувати також певні засоби розвитку, навчання і виховання. Домінантні заняття можуть мати і свій сюжет.

Домінантним можна вважати, скажімо, таке музичне заняття, де переважає слухання музики, або таке мовленнєве заняття, на яко­му домінуючим завданням є розвиток зв'язного мовлення, а супутніми — лексичні й граматичні завдання. Деякі пізнавальні заняття можна проводити з домінуючим застосуванням дидактичних матеріалів (домінуючий засіб) чи домінуванням методу експериментування, спостереження тощо. Як бачимо, різновидів домінантних занять існує багато. Справа — у бажанні педагога креативно застосувати свій теоретичний, методичний і практичний потенціал, аби щоразу дивувати своїх вихованців навчанням: нестандартним — з точки зору дорослого і просто цікавим, захоплюючим — з позицій дитини.

Різноманітність видів занять з дошкільниками дає змогу постійно урізноманітнювати проведення цієї форми організованого навчання, а отже, зробити систему занять різноплановою, не шаблонізованою, відмінною від шкільних уроків — такою, яка відповідала б:

Ø складу певної групи;

Ø конкретному віку дітей;

Ø їх індивідуальним уподобанням і можливостям;

Ø предметному, природному й соціальному середовищу створеному у дошкільному закладі;

Ø пріоритетним завданням освітньої роботи з дітьми.

Таку систему можна гнучко пристосовувати і узгоджувати з іншими видами і формами організованої та самостійної дитячої діяльності. Перехід системи освіти від знаннєвої парадигми до діяльнісної потребує зміни професійної позиції педагога під час організації занять, а саме — змінити пряме передавання (трансляцію) знань дорослим та репродукцію їх дітьми на організацію пізнавальної діяльності дітей, розвиток їхньої пізнавальної активності, підвищення розумової працездатності. Крім того, організовуючи заняття, слід забезпечити пріоритетність принципу активності, який розширює ступені свободи дошкільника, актуалізує необхідність співвіднесення педагогом змісту і форми подання нової інформації з життєвим досвідом, суб'єктивною позицією дитини.

Вважаємо, що такі сучасні заняття цілком відповідають концептуальним засадам організації життєдіяльності дошкільників і сприяють цілісному і збалансованому розвитку, проголошеному Базовою програмою.