• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Розвиток мовлення

Не засмучуйтесь, якщо у Вас щось не виходить - не помиляється той, хто не працює. Все у Вас вийде, адже "Кожен майстер колись був невмілим", а ми Вам допоможемо

/Files/images/1306499415_oidqv8gghxyawqv.jpegШановні колеги !

Сім'я і дитячий садок - це два суспільні інститути, що знаходяться біля витоків нашого майбутнього. На жаль, їм не завжди вистачає взаєморозуміння, такту, щоб почути і зрозуміти один одного.

Непорозуміння між сім'єю і дитячим садком тягарем лягає на плечі дитини. Як змінити такий стан речей? Як зацікавити батьків роботою ДНЗ, допомогти зрозуміти важливість єдиних вимог дитсадка і сім'ї?

Відомо, що багато хто з батьків цікавиться лише тим, як дитина їсть у дитячому садку і чи добре її одягли, вважаючи, що дитячий садок, це місце, де лише доглядають дітей, доки їх батьки знаходяться на роботі.

Тому перед нами, педагогами, постає завдання зближення з батьками, пошуку шляхів взаєморозуміння, ознайомлення батьків не лише з організацією педагогічної роботи з дітьми а й з виховною метою, традиціями групи і дитячого садка.

У роботі з батьками можна використовувати різні форми роботи, що зближують педагога і батьків, наближають сім'ю до дитсадка, допомагають визначити оптимальні шляхи виховного впливу на дитину, наприклад:

* проведення загальних (групових) зборів;

* педагогічні бесіди з батьками;

* круглий стіл з батьками;

* тематичні консультації;

* конференції з батьками;

* спільне дозвілля;

* відвідування сімей;

* оформлення виставок, стендів;

* дні відкритих дверей;

* батьківські університети;

* робота з батьківським активом групи.

Батькам необхідно давати не лише педагогічні знання, але й здійснювати їх практичну підготовку з питань виховання дітей.

/Files/images/15766cd601ff.gif

Шпаргалки для вихователів

Якщо батьки не хочуть визнавати проблему дитини...

Деякі батьки не надто добре знають про особливості розвитку дітей і не можуть одразу побачити, що з їх дитиною не все гаразд. Проте, якщо їм пред’явити конкретні факти, вони будуть стурбовані і намагатимуться зробити все, щоб допомогти своїй дитині.

Але трапляється, що батьки уперто не визнають проблему. Зазвичай на це у них є свої причини:

· вони не хочуть, щоб на дитину навісили ярлика неповноцінності;

· вони не хочуть брати на себе відповідальність і обтяжувати себе зайвими клопотами;

· вони хочуть, щоб їхню дитину любили і ставилися з повагою.

Як діяти ?

Намагайтеся самі переконатися, що річ тут не у вашому упередженому ставленні до дитини, не в індивідуальному темпі розвитку дитини, не в особливостях стилю пізнання, що проблема справді є.

· Не починайте з батьками розмову про проблеми, що турбують вас, доти, доки між вами не буде довіри.

· Виявляйте до них пошану і дружелюбність. Ставте їм запитання і покажіть: ви вважаєте, що вони краще за вас знають своїх дітей. Батьки мають упевнитися, що ви турбуєтеся про інтереси дитини.

· Якщо батьки не йтимуть на довірливу розмову, призначайте їм офіційну зустріч. Під час розмови більше слухайте, ставте запитання, обговоріть позитивні моменти, пов’язані з дитиною. Дуже важливо при цьому нічого не вигадувати, поводитися прямо і відкрито.

· Коли ви відчуєте, що настав час поговорити по суті, спочатку поділіться конкретними спостереженнями, скажіть щось на кшталт:

«Я помітила, що Костя не може скласти мозаїки, розрізної картинки. От записи, які я зробила 20.24 лютого, 3,5 березня». Наголосіть, що самі ви не компетентні робити будь-які висновки і попросіть батьків проконсультуватися у фахівця.

Пам’ятайте, що інформувати батьків про ваші побоювання за дитину — ваш професійний обов’язок.

Чи пропонувати дитині ділитися ?

Зазвичай педагогічний штамп — дітей потрібно вчити ділитися. Усім. Завжди.

Власне, у цьому немає нічого поганого: дитина живе не одна в будинку, вона не одна в групі. Але чи немає в нашому бажанні виростити неодмінно чуйного колективіста іншої крайності — заперечення права дитини на власність і на власний без-печний життєвий простір? Чому у дорослих « все своє власне », а у дітей « все загальне »?

Отже, дітей можна примусити ділитися, переступаючи через їхні відчуття та бажання — впливати силою. Але тоді не варто дивуватися, що ставши старшим і звикнувши підкорятися силі, вони дотримуватимуться саме такої стратегії: або беззаперечно віддавати свої речі на першу вимогу бовдурів-хуліганів, або діяти силою стосовно інших дітей.

Як діяти ?

Передусім поміркувати, не піддаватися на власні миттєві відчуття і не використо-вувати стереотипи, бо:

· у ранньому віці діти, швидше за все, не готові щиро поділитися своїми іграшками, предметами - вони становлять для дітей відчутну плотську бажану цінність;

· приблизно у віці 3-4 років іграшки, предмети набувають сенсу усвідомлюваного особистого простору: «я», «моє».;

· у 4-5 років призначення іграшки або предмета, зокрема,-- бути засобом встановлення партнерських стосунків з іншими людьми;

· у 5-6 років — це ще й спосіб позначити свої особистісні особливості, досягнення, достоїнства.

Зважаючи на ці вікові особливості, а також на особливості індивідуальні (ставлення сім’ї до речей дитини, наприклад ), і традиції групи (а не особисто ваші), з діть-ми можна домовитися.

· З дитиною раннього віку: «Звісно, це твоя автівка. Авто Дмитрика. Дмитрик з авто бавиться. Коли Дмитрик побавиться з автівкою, ми з Колею попросимо автівку. Дай, Дмитрусь, пограти авто Колі». Проблема в тому, що у дитини немає вміння коректно заявити про своє бажання. Потрібний зразок.

· З дітьми більш старшими: « Це олівці Олі. Оля хороша дівчинка. Якщо ми ввічливо попросимо, вона дозволить нам помалювати разом із нею». Кожній дитині цього віку важливо бути хорошим. Тим паче, що ви не пропонуєте просто віддати, ви пропонуєте малювати разом. Не йдіть одразу. Разом – це і з вами також.

· У середній і старших групах логіка приблизно та сама: наголосіть, підтвердіть право дитини на предмет — це залагодить пристрасті. Потім визначте причину цього права – це додасть шани «власника» до вас і претендента до «власника», дасть розуміння причини опору. «Сашина автівка. Саша збирає гончі автівки. Він знає багато назв. Давай попросимо його розповісти, яка найшвидша». Не залишайте дітей одразу— побудьте разом з ними—це дасть імпульс позитивному сприянню сторін.

Довго? Так. Але коротким лише шлях до війни, де постраждалими будуть усі.

Якщо діти перебивають...

Явище не рідкісне, іноді вельми прикре. Особливо, коли дуже кортить обговорити будь – яку нагальну проблему з іншими дорослими.

Як діяти ?

Навіть якщо обговорювана проблема стосується нашої професійної діяльності, незайве нагадати — пофесійна діяльність — це не як організувати педпроцес, а діти, з якими ви саме його й організуєте. Отож-бо ввічливо перервіть вашу важливу розмову: «Вибачте» і «Я слухаю тебе, Сашко».

· Якщо вам докучає постійно одна і та сама дитина, і ви вже знаєте, що в її повідомленнях немає екстреності, змініть фразу: «Сашко, я обов’язково вислухаю тебе, щойно закінчу розмову з Андрієм”, або «Сашко, ти впевнений, що твоє по-відомлення, не може зачекати?». Зверніть увагу: у будь – якому разі головною є дитина, навіть якщо до цього ви розмовляли із завідувачкою, і ваше звернення до неї має форму поваги, визнання її права на вашу увагу. Ще один бік цього явища: швидше за все, дитина невипадково постійно перебиває вас. Можливо, їй не вис-тачає вашої уваги і мимовільний свідок, її звернення до вас — своєрідний гарант уваги, хай навіть і негативної.

· Багато проблем спричиняє перебивання під час загальних розмов— на заняттях тощо.Можливо, причина в щирій зацікавленості всіх темою розмови і « від над-лишку почуттів глаголять вуста. У цьому разі правильніше сказати: «Я розумію, що вам дуже цікаво і хочеться висловитися всім. Щоб почути одне одного, слід домовитися, говорить той, у кого в руках кубик». Предмет у руках — додатковий потрійний стимул — ознака законної черговості, помічник вільного висловлювання і реалізоване право самостійно вибирати наступного для розмови.

· Перебивання може бути ознакою втоми або крайньої незацікавленості вашими мовою і діями.

Якщо вся сіль у цьому, потрібні не дисциплінарні заходи, а щире визнання: «Я відчуваю, що ви трохи стомилися, напевно, я довго говорила сама. Отже, поміняємося,-- ви поставите мені запитання. Або ви дасте мені завдання, а я постараюся його виконати».

/Files/images/15766cd601ff.gif


МОВЛЕННЄВІ ЗАНЯТТЯ В СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Мовленнєвий розвиток дошкільника - складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини і виявляється в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків. Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: ігри, проблемні ситуації і, звичайно, заняття.

Неможливо уявити належний рівень життєвої компетенції людини без оволодіння мовленням. Видатний педагог Костянтин Ушинський зауважував, що рідне слово є основою розумового розви­тку й скарбницею всіх знань. Оволодіваючи мовленням, вивчаючи мову, дитина засвоює систему знань, суспільно прийняті норми по­ведінки - основу її життєвої компетентності, тобто, як влучно висло­вилася заступник директора Інституту проблем виховання АПН Укра­їни, доктор педагогічних наук Олена Кононко, «оволодіває наукою і мистецтвом жити серед інших». З огляду на це проблема розвитку мовлення дитини завжди була однією з центральних у дошкільній освіті. Нині ж провідною метою дошкільної лінгводидактики є вихо­вання мовної особистості.

Значення занять у формуванні мовленнєвої компетенції дошкільників

Мовленнєва компетенція - це вміння на практиці доречно ко­ристуватися мовою (висловлювати свої думки, бажання, наміри, про­хання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (мі­міка, жести, рухи) та інтонаційні засоби. Це полікомпонентний утвір, що містить такі компетенції:

•· лексичну (наявність певного запасу слів у межах вікового пе­ріоду, їх доречне застосування, вживання засобів мовної ви­разності: приказки, прислів'я, фразеологізми, епітети, порів­няння);

•· фонетичну (правильна звуковимова, розвинений фонема­тичний слух, володіння інтонаційними засобами виразності);

•· граматичну (практичне вживання відповідних граматичних форм рідної мови: рід, число, відмінки, час тощо) та діамонологічну (розуміння зв'язного тексту, вміння відповідати та звертатися із запитаннями, вести діалог, складати різні ви­ди розповідей, переказувати).

Мовленням дитина оволодіває в процесі спілкування під час різ­них видів діяльності, адже всі вони тісно пов'язані з мовленням і супроводжуються ним. Але повсякденного спілкування для становлен­ня мовленнєвої компетенції, звісно, недостатньо. Основною формою навчання дошкільнят у процесі організованої пізнавальної діяльності все ж лишається заняття. Саме на заняттях вихова­тель систематично та послідовно формує у дітей мовленнєві уміння та навички, які закріплюються при спілкуванні дітей під час різних видів діяльності в повсякденному житті.

На заняттях з мовленнєвим пріоритетом діти мають не стільки засвоювати матеріал про навко­лишній світ, скільки вправлятися в мовленнєвій ді­яльності. Необхідно звертати увагу вихователів на те, що на такому занятті основну увагу варто зосереджу­вати на практичному засвоєнні дітьми норм рідної мо­ви (фонетичних, лексичних, граматичних), формуван­ні навичок розповідання та переказування. Заняття з мовленнєвого спілкування проводять у всіх вікових групах не рідше одного разу на тиждень, краще з підгрупами дітей. Тільки за цієї умови можна забезпечити максимальну мовленнєву активність дітей на занятті.

Види занять з мовленнєвого спілкування

Заняття з мовленнєвого спілкування бувають комплексними та спеціальними.

Комплексне заняття з мовленнєвого спілкування проводиться тричі на місяць.Цей вид заняття поєднує завдання що­найменше з трьох компонентів мовлення, серед яких; звукова куль­тура, лексика, граматика і власне зв'язне мовлення. Причому остан­нє є обов'язковою складовою такого заняття.

Спеціальне заняття з мовленнєвого спілкування (в методичній літературі зустрічається і під іншою назвою - «домінантне») охоп­лює лише один компонент мовлення (звукова культура мовлення, лексика або граматика) і проводиться лише один раз на місяць.

Планування занять з мовленнєвим пріоритетом

Доктор педагогічних наук Алла Богуш пропонує проводити про­тягом місяця три комплексні й одне спеціальне заняття з мовленнє­вого спілкування: на перші три тижні місяця плануються по одному комплексному, а на останній тиждень - спеціальне заняття
(див. До­даток 1).

Плануючи комплексні заняття, вихователь слідкує, щоб усі завдання з розвитку мовлення рівномірно чергувалися протягом місяця.

Спеціальні заняття доцільно планувати на квартал. У першому місяці кварталу, скажімо, у вересні, завданням спеціального заняття може бути формування звукової культури мовлення. Наступного мі­сяця, у жовтні, спеціальне заняття варто присвятити виключно фор­муванню граматичної правильності мовлення, а у листопаді - слов­никовій роботі. Відповідно плануються заняття з мовленнєвого спіл­кування і в наступних кварталах.

Плануючи спеціальні заняття, необхідно враховувати вікові осо­бливості мовлення дітей. Так, у молодшому дошкільному віці спеціальні заняття, присвячені формуванню звукової культури мовлення, можна про­водити частіше одного разу на квартал, а в роботі з дітьми старшого дошкільного віку більше уваги слід приділити грама­тиці. Тож спеціальне заняття з форму­вання граматичної структури мовлення в старшій групі можна спланувати в од­ному з кварталів двічі.

Складаючи програмовий зміст комплексного заняття, вихователь
має передбачити розвиток різних компонентів мовлення і відповідно
визначити зміст роботи над кожним завданням із розви­тку мовлення на цьому занятті. До речі, вихователь сам визначає, які завдання (словник, звукова культура чи зв'язне мовлення) розв'язувати на початку, в середині чи в кінці заняття - це залежить від його змісту та рівня мовленнєвої під­готовки дітей.

Програмовий зміст спеціального за­няття містить завдання по роботі лише за одним компонентом мов­лення, наприклад, над звуковою культурою мовлення. Вихователь закріплює той матеріал, який подавався на комплексних заняттях, та додатково планує одне-два нових завдання стосовно роботи над звуковою культурою мовлення.

Плануючи спеціальне заняття зі словникової роботи, особливу увагу варто приділити формуванню у дітей узагальнюючих понять (меблі, одяг, транспорт тощо), ознайомленню їх з якостями та власти­востями предметів.

При плануванні треба слідкувати, щоб заняття з мовленнєвим пріоритетом було взаємопов'язане з іншими заняттями, насамперед з художньої літератури, ознайомлення з навколишнім світом, рідною природою тощо, тобто відповідало темі тематичного тижня. Так, наприклад, для складання розповіді на занятті з мовленнєвого спілкування дітям слід запропонувати вже знайому картину, яку вони розглядали під час заняття з рідної природи чи ознайомлення з навколишнім світом; для переказу можна взяти твір, з яким дітей ознайомили на занятті з художньої літератури. Пропо­нуючи тему для розповідання, вихователь має враховувати попере­дній досвід дітей.

Додаток 1

Орієнтовний розподіл комплексних та спеціальних занять з мовленнєвого спілкування на місяць та на квартал

ТижніВид заняття з мовленнєвогоспілкуванняСтруктура заняттяМісяці кварталу
ІIIІІІ
1-йКомплексне1. Зв'язне мовлення2. Граматика3. Словник
2-йКомплексне1. Зв'язне мовлення2. Граматика3. Звукова культура мовлення
3-йКомплексне1. Зв'язне мовлення2. Словник3. Звукова культура мовлення
4-йСпеціальнеЗвукова культураГраматикаСловник

Додаток 2

Програмовий зміст комплексного заняття з мовленнєвого спілкуваннядля дітей молодшого дошкільного віку (5-й рік життя):

Зв'язне мовлення: продовжувати вчити дітей складати описові розповіді проіграшки за зразком, поданим вихователем.

Звукова культура мовлення: вправляти дітей у виокремлюванні першого звуку всловах.

Словникова робота: збагатити словник образними виразами, епітетами,продовжувати вчити дітей відгадувати загадки.

Розвивати пам'ять, мислення, уяву, мовлення.

Виховувати інтерес до занять, позитивні риси характеру.

Додаток 3

Програмовий зміст спеціального заняття з мовленнєвого спілкування
(звукова культура мовлення)
для дітей молодшого дошкільного віку (5-й рік життя):

Вправляти дітей у правильній вимові звука [ р ]; продовжу­вати вчити добиратислова із запропонованим звуком на початку та в кінці слова; інтонаційно виділяти(інтонувати) звуки в словах; робити елементарний звуковий аналіз слів, виділяючи тапідраховуючи кількість звуків у слові за допомогою фішок.

Розвивати фонематичний слух, артикуляцію, мовне дихання. Сприяти розвиткууваги, мислення, пам'яті.

Виховувати позитивні риси характеру, інтерес до занять

МЕТОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАВДАНЬ ІЗ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

Зв'язне мовлення:

переказ

описова розповідь (за картиною, опис іграшки або предмету з довкілля, опис-загадка, порівняльний опис двох іграшок або предметів, опис іграшки або пред­мета по пам'яті)

сюжетна розповідь за змістом дидактичної картини

розповідь з власного досвіду

творча розповідь (за сюжетною ігровою обстановкою; за картинкою-сюрпризом; за поданим початком; за опорними словами; на тему, запропоновану вихователем; за планом; самостійне вигадування казок дітьми; зміна кінцівки відомої казки)

дидактичні ігри, спрямовані на розвиток зв'язного монологічного мовлення, на­приклад, «Посилка», «Про що хотів розповісти Незнайко у листі», «Чий мультфільм найкращий» тощо...

Звукова культура мовлення:

заучування та промовляння напам'ять скоромовок

промовляння чистомовок

дидактичні ігри та вправи з розвитку фонематичного слуху

дидактичні ігри та вправи для формування правильної вимови звуків

розповіді зі звуконаслідуванням

вправи для розвитку артикуляційного апарата

дидактичні ігри та вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвого дихання

Словник:

дидактичні ігри та вправи

відгадування загадок

ознайомлення з приказками та прислів'ями, їх заучування

Граматика:

дидактичні ігри та вправи з граматики

складання розповіді зі словами, в яких діти роблять помилки

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З МОВЛЕННЄВОГО СПІЛКУВАННЯ

Осно­вною метою занять з мовленнєвого спілкування є розвиток мовлення кожної конкретної дитини. Тому важливо створювати на них такі умови, які стимулюватимуть максимальну мовленнєву активність кожної дитини. Цього можна досягнути, дотримуючись таких умов:
• уміння педагога викликати у дітей інтерес до теми заняття та розумно співвідносити власну мовленнєву активність і мов­леннєву активність дітей -неприпустимо, щоб дорослий го­ворив більшу частину заняття з мовленнєвим пріоритетом;
• проведення занять підгрупами до 10-12 осіб;
• правильне розташування дітей;
• забезпечення оптимальної інтенсивності мовленнєвого на­вантаження дітей - надто прості завдання знижують інтерес дітей, послаблюють готовність до подолання труднощів;
/Files/images/15766cd601ff.gif

Програми занять по вивченню букв, звуків та складів

"Мандрівка по місту Алфавіт"

Програмовий зміст:
познайомити дітей з буквою і, вчити знаходити її в складах, серед вивчених букв, вправляти дітей в розрізнянні та називанні букв: А, О, У, Е, И, виділенні першого звука в словах і в співвідношенні його з буквою,закріплювати уміння дітей користуватись ножницями, розфарбовувати малюнки невиходячи за контури, викладати запропоновані букви з лічильних паличок і природнього матеріалу; формувати у дітей інтерес до читання; розвивати уяву, увагу, швидкість реакції, доказове мислення і мовлення; виховувати самостійність, наполегливість і уважність.
Попередня робота:
вивчення букв, відгадування загадок, вивчення скоромовок, дидактичні ігри.
Матеріал:
сніжинки, букви, лічильні палички, квасоля, олівці, картки із завданнями, загадки врші, скоромовки.

Хід заняття

-- Діти сьогодні букви запросили нас у мандрівку по місту Алфавіт. Ви згодні? Тоді можемо рушати. Ой, а де ж поділися наші букви. Я забула закрити вікно і вітерець-пустунець розвіяв всі букви по кімнаті. Ви мені допоможите їх зібрати? А щоб букви знову не переплутались, я буду називати букву, а ви – її шукати.
- знайдіть букву, яка схожа на бублик. А на що ще схожа буква О?
- знайдіть букву, яка схожа на шпаківню;
- знайдіть букву, яка схожа на поличку;
- знайдіть букву, яка схожа на поломану драбину;
Дякую вам за допомогу, без вас я б не справилась (не справився). Вітерець подув на наші букви і вони застудились і не можуть заспівати свої пісеньки. Чи згодні ви допомогти буквам поспівати? А допоможуть нам дівчатка-буквинятка (діти співають букву, яка зображена на ляльках).
Ми тихенько співаємо (а-а-а-а)
Голосніше співаємо (о-о-о-о)
Помовчимо і заспіваємо (я-я-я-я)
Знов тихенько заспіваєм (у-у-у-у)
Голосніше заспіваєм (и-и-и-и)
--Діти а ви любите загадки? Пропонуєте не тільки відгадати загадку, але й викласти відгадку з паличок, квасолі чи шнурка.
- викладіть букву, яка дружить зі словом акваріум, які ще слова дружать з буквою А?
- викладіть букву, яка дружить зі словом екран
- викладіть букву, яка дружить зі словом олень
- Вітерець завіяв до нас декілька сніжинок, але вони не прості, на них до нас завітала нова буква. Можливо хтось знає як вона називається? А хочете дізнатися?
Я буду називати слова, а ви зпробуйте здогадатися з якою буквою вони дружать: іменини, іграшки, інструмент, іволга, ірис.
З якою ж буквою дружать усі ці слова? Так, саме букву «і» нам принесли сніжинки. Уважно подивіться на свої сніжинки, на що схожа буква «і»? Як ви думаєте, чи є у букви «і» своя пісенька? Давайте заспіваємо її тихенько. Як ви думаєте, з чого можна викласти букву «і», викладіть кожен свою букву «і».
А до мене прилетіла сніжинка з загадкою, давайте її відгадаємо.
Хто сердитий спозаранку
На подвір’ї біля ганку
Ой булди, булди, булдик
З півнем свариться … (індик)
--Як ви думаєте, чому індик був сердитим? Від нього втекли маленькі індичата і заховались в будиночку. Як ви думаєте в будиночку з якою буквою заховалися індичата? Намалюйте доріжку від індика до будиночка з буквою «і». скільки діточок було в індика. За те, що ми допомогли знайти індичат, індик хоче подарувати нам зірочки, але він не вміє вирізати. Він пропонує нам самим вирізати собі зірочку. Хочете мати на згадку зірочку від індика? Тоді за діло, але вирізаємо лише зірочку, де в складах є буква «і». Ось і підійшла до кінця наша подорож. Що вам найбільше сподобалось? Ми сьогодні познайомились з новою буквою, коли прийдете до дому, розкажіть своїм мамам і татусям про букву «і», і разом пошукайте слова, які дружять із нею.

"Квітка – семицвітка"

Програмовий зміст:
продовжувати вчити дітей розрізняти і називати знайомі букви, знаходити їх в складах і словах, закріплювати уміння придумувати слова із заданими звуками та складами, вправляти дітей у читанні слів з відкритими та закритими складами; розвивати уяву, зв’язне мовлення; логічне мислення; виховувати у дітей бажання допомагати окремим людям, живим істотам та героям казок. Матеріал: квітка – семицвітка, м’яч дерева, ребуси, картки із завданнями на кожну дитину. Попередня робота: читання казки «Квітка – семицвітка», дитячі ігри “Знайди вивчену букву”, “Яка буква загубилась”, “Не гадай, а прочитай”.

Хід заняття

-- Сьогодні ми поговоримо з вами про мрію. Як ви думаєте, що таке мрія? А про що мрієте ви? Хто або що виконував бажання героїв в казках? Ми з вами живемо серед людей, як ви думаєте, чи є у нас однакові мрії? Одна наша мрія здійснилася, в нашій залі з’явилися прекрасні квіти і серед них, одна незвичайна. Це квітка – семицвітка, яка вміє виконувати бажання. Але погляньте, у квітки сумний вигляд. Як ви думаєте, чому квіти іноді сумують? Наша квітка сумує тому, що не може виконати всіх бажань казкових героїв, бо їх дуже багато. Як же зробити так, щоб квітка повеселішала? Треба їй допомогти. Ви згодні? З якої пелюстки почнемо?
Завдання пелюсток:
1. Колобок хоче вивчити букви, давайте допоможемо йому. Ставайте в коло. Я буду описувати букву і кидати м’яч. Той хто спіймає м’яч, повинен назвати букву і повернути м’яч мені.
• буква, яка схожа на свічку;
• буква, яка схожа на павутинку;
• буква, яка дружить зі словом «Весна»;
• буква, яка схожа на хлопчика, який тримає руки на поясі;
• буква, яка схожа на дівчаток, які тримаються за руки;
• буква, яка може котитися;
• буква, яка схожа на бегемотика з великим животиком;
2. Кіт у чоботях дуже любить ребуси, але йому попалися дуже складні. Допоможемо котові розв’язати ребуси?
3. Червона шапочка хоче, щоб в лісі, де живе її бабуся наступила весна, але на деревах чомусь облетіли листочки. Спробуємо повернути листочки на дерева. Будьте уважні, картинка на листочку повинна відповідати букві на гілці дерева.
4. Солом’яний бичок ненароком разом з травичкою почав їсти квіти і засмутився. Він просить допомогти йому. У вас є половинка квітки, знайдіть її другу частинку, прочитайте слово і викладіть з квітів віночок.
Фізкультхвилинка Рухлива гра «Чий віночок найкращий?»
5. Півник разом з колоском на подвір’ї знайшов картки з буквами і дуже хоче, щоб ви допомогли йому придумати слова, які дружать з цими буквами і складами.
6. Король казки «Попелюшка» зібрався на відпочинок, взяв з собою валізу, але в ній хтось шарудить. Допоможіть королю дізнатися, хто заховався у валізі.
7. Маленька Дюймовочка хоче навчитися читати, але під землею де вона живе є жук "буквоїд". Спробуйте допомогти дюймовочці, допишіть букви у словах, які з’їв буквоїд.
Подивіться на нашу квітку, вона усміхається. Ми з вами зробили дуже добру справу, допомогли квітці виконати всі бажання казкових героїв. А які бажання вам найбільше сподобалось виконувати?
Сьогодні ми з вами були, як феї з казки «Попелюшка» і дуже добре зправились з усіма завданнями.

/Files/images/15766cd601ff.gif

ТРУДОВІ ДОРУЧЕННЯ: ЗМІСТ ТА ПЛАНУВАННЯ

Трудові доручення - одна з форм організації праці дошкільників. Це короткочасна епізодична праця, в процесі якої дитина набуває досвіду , засвоює зміст діяльності та необхідні трудові навички. Особливе значення вона має в роботі з дітьми молодшого дошкільного віку. Такі діти часто не розрізняють ігрові та трудові завдання, не вміють працювати за власною ініціативою, а тільки виконують прохання чи вимогу дорослих принести який-небудь предмет, полити квіти, погодувати риб та ін.
Не менш важливі доручення і в старшому дошкільному віці, коли діти вже вміють виконувати певні трудові обов'язки.
Доручення як форма організації трудової діяльності дітей мають свої особливості: вони завжди йдуть від дорослого, в них заключається чітка спрямованість на отримання результату, конкретно визначена мета; крім того вони надають широкі можливості для індивідуальної роботи з дітьми. В практиці роботи використовуються як індивідуальні доручення так і доручення маленьким підгрупам. Так педагог має можливість формувати трудові навички в однієї дитини, позитивне ставлення до діяльності в другої, деякі морально-вольові якості - в третьої.
Доручення можуть бути дуже різноманітними: простими і складними, короткочасними, епізодичними і тривалими, індивідуальними і колективними.
Доручення - важливий засіб виховання морально-вольових якостей - відповідальності, цілеспрямованості, самостійності.
Педагог у будь який час може знайти потрібне і корисне діло як для дитини та к і для всієї групи дітей. В практиці виховання доручення організуються як в першу половину дня так і в другу -після денного сну.
Виконувати прості і посильні доручення діти можуть вже з 1,5-2 років. Для дітей молодшого дошкільного віку характерні доручення індивідуального характеру, Протягом дня малюк може в середньому виконувати 2-3 і більше доручень. В середній групі через доручення дітей готують до подальших чергувань.
В старших групах доручення не втрачають своєї значимості, підвищуються вимоги до якості їх виконання.
Відбір змісту доручень здійснюється з врахуванням всіх педагогічних принципів організації праці, педагогічної спрямованості, посильності, доступності а також способів дій, їх кількості і складності., тобто того, що впливає на досягнення кінцевого результату..
Доручення можна згрупувати за кількістю дій, способом його виконання, часом досягнення результатів.
До першої групи відносяться доручення, пов'язані з виконанням однієї дії: подай, принеси, віднеси. Вони короткочасні, епізодичні, викликані необхідністю швидко усунути безлад. Використовуються здебільшого в молодшому дошкільному віці.
До другої групи відносяться доручення, які включають кілька способів дій, кілька трудових операцій (помити клітку, погодувати тваринок, риб, полити кімнатні рослини тощо ). Використовуються вони в групах старшого дошкільного віку.
В особливу групу виділяються доручення, при виконанні яких немає видимого результату: попросити корм для мешканців куточка природи, запросити завідуючу на заняття, запитати, чи можна йти в спортивний зал тощо. Тут ставляться завдання вміти орієнтуватися в приміщенні і на території дошкільного закладу, спілкуватися з дорослими.
Керівництво трудовими дорученнями здійснюється через показ та пояснення способів діяльності, показ прийомів роботи, контроль за правильністю виконання трудових дій, словесне нагадування, спільну працю дітей з дорослими, ігрові прийоми, мотивацію завдання, вимоги до діяльності дитини. Особливу роль грає оцінка праці.

За спрямуванням трудові доручення можна розподілити на такі групи:- доручення, пов'язані з грою;

- доручення, пов'язані з чергуванням;
- доручення пов'язані з організацією підготовки до занять;
- побутові доручення;
- доручення, пов'язані з виконанням прохань дорослих;
- доручення, пов'язані з працею в куточку живої природи і на ділянці;
Для зручності була зроблена таблиця , яка вміщує зміст конкретних доручень за спрямуванням та за віковими особливостями дітей. Тут чітко видно, які саме доручення і для якої вікової групи їх можна використати.
Організовуючи доручення, вихователь повинен спонукати до їх виконання всіх дітей. Тільки так діти набудуть необхідних трудових навиків, у них сформується звичка до праці.
Можна запропонувати орієнтовну форму перспективного планування трудових доручень. Дітей умовно поділяють на чотири підгрупи (ланки), кожна з яких має свою постійну назву та склад. Дітей в підгрупи можна об'єднувати за рівнями сформованості трудових вмінь і навичок. За перспективним планом трудових доручень для дітей II молодшої групи видно, що протягом І тижня з дітьми, які входять до підгрупи „Зірочка" вихователь планує трудові доручення, пов'язані з грою та чергува

Мова кожної людини формується з самого народження. До того, як малюк виголосить своє перше слово, його мова повинна пройти стадії гуління і белькотіння. Дуже важливу роль відіграє розуміння мови оточуючих, адже крихітка починає розуміти звернену до себе мову набагато раніше, ніж заговорить самостійно. Відсутність гуленія, лепету та розуміння мови інших людей – це дуже тривожні сигнали. Цілком можливо, що незабаром вам будуть потрібні заняття для дитини з логопедом.

Часом діти народжуються з діагнозами, які припускають затримку розвитку мовлення. І в цих випадках з дітьми необхідно займатися ретельно з самого народження, не чекаючи, коли дефекти розвитку мовлення у дітей дадуть про себе знати.

Коли вести дитину до логопеда?

Давайте виділимо випадки, коли дитині потрібен логопед з раннього віку (до трьох років):

Малюкові поставлений діагноз (наприклад, ДЦП, СМА), при якому тонус м'язів артикуляційних органів порушений (так само, як і інших м'язів скелета), і переміщення в просторі обмежена.

У дитини діагноз, внаслідок якого імовірна ЗПР або розумова відсталість (наприклад, при генетичних порушеннях).

Спілкування з дорослими обмежене.

Маленька дитина відстає в розвитку мовлення з незрозумілих причин.

Мама з татом (або один з них) пізно заговорили, мають або мали в дитинстві дефекти мови (виражений спадковий фактор).

У дитини є порушення зору, слуху.

Дільничний хірург настійно рекомендує підрізання під'язикової зв'язки (вуздечки).

А ось причини, за якими необхідні заняття з логопедом для дітей дошкільного віку:

Мову дитини можуть зрозуміти лише батьки та люди, які добре знають його, тому що вона нерозбірлива. Багато вимовлених звуків звучать м'яко, наче дитина ще маленька. Або навпаки дуже твердо, немов дитина говорить з акцентом.

У віці 3-4 років дитина не розрізняє в словах складів; спотворює до невпізнання слова; скорочує слова, пропускаючи деякі приголосні, склади або закінчення; не може вимовити слово цілком; вимовляє одне і те ж слово по-різному.

До 5 років у дитини не сформувалося зв'язне мовлення. Вона відчуває труднощі, складаючи розповідь по картинці, не здатна встановити послідовність дій, використовує занадто короткі речення.

До 5-6 років є порушення загальної структури мови: неправильно будуються речення; слова не узгоджуються дитиною в роді, числі, відмінку; прийменники та сполучники використовуються неправильно.

Чим може допомогти логопед?

Часом при оцінюванні мовного розвитку дитини батьки звертають увагу лише на те, чи правильно малюки вимовляють звуки. Якщо, на їх думку, справи йдуть більш-менш благо надійно, вони сумніваються, чи потрібен дитині логопед.

Але батькам важливо розуміти, що логопед працює не тільки над дефектами вимови. Він допомагає розширити словниковий запас, вчить складати розповідь, правильно оформляти висловлювання з точки зору граматики.

Крім цього, логопед здатний підготувати дитину до освоєння грамоти, якщо у неї є які-небудь проблеми з висловлюванням, а також до подальшого більш вдалого навчання в школі. Лише логопед може проаналізувати ситуацію кваліфіковано, дати вам детальну консультацію і вказати на необхідність відвідування спеціальних занять Якщо ви виявили серйозні проблеми з мовленням у своєї дитини, будьте готові, адже від вас знадобиться багато сил і часу. Крім занять з логопедом-дефектологом для дітей вкрай важливо займатися і з батьками. Подавайте своїй дитині гарний приклад. Постійно розмовляйте з малюком, коментуючи все, що робите, описуючи свої дії, почуття, емоції. Читайте дитині, разом вчіть вірші. Тоді результат не змусить себе довго чекати.


/Files/images/IMG_1777.JPG/Files/images/IMG_1774.JPG/Files/images/IMG_1772.JPG/Files/images/IMG_1768.JPG/Files/images/IMG_1767.JPG/Files/images/IMG_1764.JPG/Files/images/IMG_1761.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 5662